….Після розгрому в 1607 році селянського повстання під проводом Івана Болотникова його сподвижник козацький отаман Шуль-гейко з частиною уцілілих повстанців переселився в Приайдар»я і заснував поселення, що стало називатися Шульгинкою. Засновники поселення вирили навколо нього рів, насипали вал і обгородили частоколом. Так утворився Шульгин-городок. Протягом століття тут жили за козацькими звичаями. Не було ні кріпацтва, ні неволі. Вільні землі вабили селян-втікачів з України і Росії, їх кількість постійно зростала.

В 1707 році цар Петро І відрядив на береги Дону, Дінця та Айдару каральну експедицію на чолі з князем Юрієм Дол-горуким з завданням повернути збіглих кріпаків. Але ті вже вважали себе вільними козаками. Карателі все палили, били людей, чинили насильство. Тоді на захист скривджених став бахмутський отаман Кіндрат Булавін. Зібрав він «на думу» козаків із станиць і вирішили: «За страту безвинних, муки батьків і матерів, братів і сестер Юрія Долгорукого вбити». В ніч з 8 на 9 жовтня повстанці, числом до 200 чоловік, виступили на Шуль-гинку, де в той час перебував князь. Напад був несподіваним і блискавичним. Долгорукий та ще шістнадцять карателів були вбиті, інші втекли в степ…
 2007-го року виповнилось 300 літ цьому славетному повстанню козаків і селян проти гнобителів. Повстання, яке згодом охопило частину України і Росії, було потоплене в крові. Спалили Шульгин-городок, Старо-Білу, Но-воайдар, Закотне, спустів на деякий час наш степ. Але згодом знову почалось його заселення і знову козаками. І після ліквідації українського козацтва указами Катерини II воно, козацтво, не зникло. Дух його вольності жив у серцях нащадків. І ось в 1990-1991 роках одночасно з відродженням України українське козацтво знову відродилося.